вето

1. Право або повноваження припинити, заблокувати чи відхилити рішення, закон, постанову тощо, зазвичай надане певній посадій особі (наприклад, президенту, монарху) або органу влади.

2. Заборона, накладення заборони на щось, відмова у санкціонуванні чи схваленні.

3. (У міжнародному праві) Право постійного члена Ради Безпеки ООН відхилити будь-яку не процедурну резолюцію цього органу, навіть якщо вона підтримана більшістю.

Приклади:

Приклад 1:
Хлопці зірвали двері дзвіниці і вето місцевої ради — вдарили на сполох Великодніми дзвонами. Отож не пудьмося спросоння: а що нам буде?
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”