вести

Приклад 1:
Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати, і віночок плести, і в таночок вести, і на крилах нести на моря багряні, де багате сонце золото ховає в таємну глибінь. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце, будем гаптувати оксамитну тінь.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
На жаль, усі Шмідти, хоч цілих вісім год трубили в гімназії грецьку мову і писали щотижня в гімназії extemporalia[38], могли тепер згадати собі самісінькі такі слова, як «військо», «похід», «виступати» та «начальник», і пам’ятали, що елліни із своїм ватажком Ксенофонтом εντευθeν επορευθησαν σταθμους δυο παρασαγγας δεκα[39], — ну, а з таким рясним словарним запасом вести галантну кавалерську розмову з дамами — не так-то воно й легко. Костянтин, студент-філолог, знав старих грецьких слів трохи більше; але й котрі він знав слова, то і ті не дуже надавалися до сучасної грецької розмови, бо були надто архаїчні або придбали собі в новій грецькій мові геть інакший відтінок.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Там мої сестрицi, там гiрськi русалки, вiльнi лiтавицi, будуть танцювати коло по травицi, наче блискавицi! Ми тобi знайдемо з папоротi квiтку, зiрвем з неба зiрку, золоту лелiтку, на снiгу нагiрнiм вибiлимо влiтку чарiвну намiтку. Щоб тобi здобути лiсову корону, ми Змiю-царицю скинемо iз трону i дамо крем’янi гори в оборону! Будь моя кохана! Звечора i зрана самоцвiтнi шати буду приношати, i вiночок плести, i в таночок вести, i на крилах нести на моря багрянi, де багате сонце золото ховає в таємну глибiнь. Потiм ми заглянем до Зорi в вiконце, Зiрка-пряха вдiлить срiбне волоконце, будем гаптувати оксамитну тiнь. Потiм, на свiтаннi, як бiлявi хмари стануть покрай неба, мов яснi отари, що холодну воду п’ють на тихiм бродi, ми спочинем любо,на квiтчастiм… Годi! П е р е л е с н и к Як ти обiрвала рiч мою сердито! (Смутно i разом лукаво). Ти хiба забула про торiшнє лiто? Ох, торiшнє лiто так давно минуло! Що тодi спiвало, те взимi заснуло. Я вже й не згадаю! П е р е л е с н и к (таємничо нагадуючи) А в дубовiм гаю?.. Що ж там? Я шукала ягiдок, грибкiв… П е р е л е с н и к А не приглядалась до моїх слiдкiв? В гаю я зривала кучерики з хмелю… П е р е л е с н и к Щоб менi послати пишную постелю? Нi, щоб перевити се волосся чорне! П е р е л е с н и к Сподiвалась: може, миленький пригорне? Нi, мене береза нiжно колихала. П е р е л е с н и к А проте… здається… ти когось кохала? Ха-ха-ха!
— Українка Леся, “Лісова пісня”