1. (заст.) Вершник, кінний воїн, лицар; той, хто їде верхи або вправно їздить верхи.
2. (іст.) Назва одного з вищих військово-адміністративних чинів у Запорозькій Січі, який обіймав начальник кінноти (вершницького війська).
Словник Української
Буква
1. (заст.) Вершник, кінний воїн, лицар; той, хто їде верхи або вправно їздить верхи.
2. (іст.) Назва одного з вищих військово-адміністративних чинів у Запорозькій Січі, який обіймав начальник кінноти (вершницького війська).