вершнюк

1. Прізвище українського походження, що походить від слова «верх» або «вершник».

2. (у спеціальному контексті) Може вживатися як власна назва для позначення певного об’єкта, явища або персонажа (наприклад, у літературі, мистецтві, як назва бренду тощо).

Приклади:

Відсутні