1. (біол.) Сукупність морфологічних та фізіологічних ознак організму, що виникли як адаптація до певних умов середовища (екотопу) і можуть бути однаковими у нерідних видів.
2. (палеонт., археол.) Умовна одиниця класифікації викопних решток тварин (найчастіше дрібних ссавців), що об’єднує види з подібними морфологічними адаптаціями до способу життя та середовища, незалежно від їхньої таксономічної спорідненості.