веретено

Приклад 1:
Баба Палажка налила в миску з кухля води, влила з пляшки трохи свяченої води, вкинула в воду жарину й шматочок печини, взяла в руки веретено, вмочила його в воду і черкнула шпинькою навхрест по крисах миски; потім взяла ніж, вмочила його в воду і знов черкнула ним так само по мисці, та все нашіптувала: — Як пішла я понад очеретами та болотами та зійшла я на високу могилу; ой там на могилі, на Осіянській горі, там стоїть церковця, бубликом замкнута, медяником засунута. Одкусю я медяника, одкусю я бублика та ввійду в ту церковцю.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Невольнича муза ~184 ÇÎËÎÒÀ ÏÐÎѲÊÀ 1 Острови сонця серед дощів золоті гриби обліпили пні променів голоси замотуються як на веретено платівки вуста липнуть як до тарелів вощин кущі обтрушуються з води як скупані пси тут я сушу долоні аби проступило з поволоки роси тернове галуззя тут допасовую черепки в амфору в ілюзію але як зібрати те що витекло сонячними острівцями 2 золотою просікою року осінню осуваються склепіння в шелестючі руїни малі міста присипані шпичастими шкаралупками каштанів як уламками мін повільні процесії хризантем перепиняють дорогу їм уже не спішно Дванадцята сумна книжка 185~заблудлі сни снуються лоскітним павутинням до повік коли ж це давним давно у пошерхлому листі свіжа шкірка пальців студені щойно вивільнені ядра 3 плач як рослина негадано розпочинається із необачно згубленої сльози виривається там де ми його зовсім не чекали підступним стеблом як зойком за нашими плечима відчиняє сумне лице Квітка Поезії ми відхрещуємося як заронити у золоті голови про окремішність а ти простягаєш руки у крижаний сон обволікаєш проханням як летючим прядивом витлумач мову айстр витлумач мову айстр 4 квіти також приблуди вони моляться тими ж словами дай нам землю нашу вони вкладають у серце насінини пам’ять предків а тіла обдаровують у крила вони провіщають священний час ісходу промерзлим дном дном моря полишеному корінню ще борсатися І. Калинець. Невольнича муза ~186 під п’ятою туземних трав вітай непристосованосте сестро порятунку 5 тлумач осені чекає під оселею лісу чи не перелетить шум через огорожу як червоний півень може у червінковім злоті знайде відтиск чортомлицьких грифонів може багрове сонце у пущі здасться перерізом смереки що стікає карпатською живицею а зв’ялий дух із хрустом досвітка обдасть медовими пивницями чи в жеврінні захололого місяця не обізветься бляха Золотоверхого Михайла 6 просікою літа Божого бабиліта разом із кров’ю через золоті ворота серця разом із серцем через золоту кров падолисту разом із просікою весни священної Березня до просіки літа Божого Вересня від ярого до озимого від уявного до зримого Золотою Просікою з просьбою одпусти мене Просіко Найсвятіша Матибожа Осені Матибожа Далечі Дольороза Дванадцята сумна книжка 187~ÀÊÀÔ²ÑÒ ÄÎ ÁÎÃÎÐÎÄÈÖ² ²Ç ÊÐÀÑÎÂÀ IJÉβ ÎÑÎÁÈ: Богородицяз с. Красова, ікона XV ст.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 3:
— гукала вона на неї, коли Гафiйцi ненароком вилiтало з рук веретено, або коли вона зачiпляла що по дорозi. — Яка з тебе хазяйка буде, що нi ступити, нi зробити до ладу не годна?
— Самчук Улас, “Марія”