1. У лінгвістиці та філософії мови: напрям або концепція, що надає абсолютного пріоритету слову, мовному знаку, вважаючи його первинним щодо мислення та реальності; перебільшена увага до словесних форм на шкоду змісту.
2. У педагогіці та психології: формальне засвоєння знань, що виявляється у механічному відтворенні заучених словесних формулювань без розуміння їхньої суті та змісту.
3. У мистецтві та літературознавстві: надмірне захоплення словесними ефектами, формальною технікою віршування або прози, що затьмарює ідейно-емоційний зміст твору.