1. (біол.) Форма симбіозу, при якій один організм (симбіонт) живе на зовнішній поверхні тіла іншого організму (хазяїна), отримуючи від нього захист або інші переваги, але не проникаючи всередину його тканин чи клітин.
2. (перен.) Тісне та довготривале зовнішнє співіснування або взаємовигідна співпраця різних організмів, соціальних груп, систем чи інституцій, що зберігають свою автономність.