1. У фонетиці: додаткове піднесення задньої частини спинки язика до м’якого піднебіння (велуму) під час вимови звука, що надає йому специфічного, темного відтінку; задньопіднебінна артикуляція.
2. У фонології: процес набуття приголосним додаткової велярної (задньопіднебінної) артикуляції, що часто призводить до зміни його якості, або фонетична зміна, за якої звук стає велярним.