вельможність

1. Титул, який використовується для звертання до осіб дворянського (шляхетного) походження, зокрема до князів, графів та інших представників вищої аристократії, а також увічнений у словосполученні «його/її вельможність».

2. (заст.) Висока посадова особа, державний діяч, який має велику владу; сановник.

3. (перен., заст.) Велич, пишність, блиск; те, що викликає повагу або захоплення своєю гідністю та розмахом.

Приклади:

Приклад 1:
Оціни їхню вельможність! А моїх земляків, що знають лише силу і гнів, коли душиться віра їхніх батьків, коли на землю, що народила їх вільними, насунулось рабство, а вони осліплені лише своєю гординею, — і їх, Боже, прости, і їх, Боже, помилуй… Очолене в небі сорокою, Наливайкове військо в’їжджало й заходило в табір.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”