величання

1. Дія за значенням дієслова “величати” — висловлювання пошани, поваги, захоплення кимось або чимось; прославляння, вихваляння.

2. Урочиста, хвалебна пісня на честь когось або чогось, що виконується здебільшого під час народних обрядів (наприклад, колядок, щедрівок, веснянок).

3. У церковній практиці: короткий хвалебний спів на честь свят, ікон або святих, що є частиною акафіста або інших богослужбових текстів.

Приклади:

Приклад 1:
Бо ж відомо, прецінь, що добра воля не раз в життю вистане за діло, в штуці – ніколи… Був у нас колись звичай надмірного величання своєї штуки, своїх артистів. Звичай до певної міри оправданий і толкуючий себе – та що переборщене в тому напрямі є великою шкодою для штуки, хай послужить доказом розвій від часів п. Біберовича до нинішньої днини… Та вертаючи до теми, все ж таки жаль, коли згадати, що наша драматична трупа вже покидає Львів.
— Невідомий автор