гайка

1. Деталь різьбового з’єднання, що має отвір з різьбою, яка накручується на болт, шпильку або інший різьбовий стрижень для скріплення деталей.

2. Рідкісне, діалектне позначення горіха, що росте в гайку (лісі), зокрема лісового горіха (фундука).

3. У техніці: пристрій або регулювальна деталь у вигляді гвинта з гайкою, наприклад, для натягування струн у деяких музичних інструментах (скрипкова гайка) або регулювання зазору (наприклад, гайка керма).

Приклади:

Приклад 1:
Подряпані та обдерті, а через те жалюгідні на вид і кляті на погляд, знову ж таки разом з кіньми на животах, Жбурові козаки ледве виповзли із того шипшинового гайка-живодерні. Замість штанів і сорочок на дністровському вітрі на них залопотіло лахміття, а Яків Шийка обдерся так, що від нього зосталися лише чоботи, шабля, чалма і шия.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”