ейкумена

1. У давньогрецькій географії — заселена та освоєна людьми частина суші, на противагу незаселеним територіям (ойкумена).

2. У сучасному вжитку (переважно як термін у географії, історії, культурології) — весь обжитий людьми світ, сукупність областей Землі, освоєних і перетворених людською цивілізацією.

Приклади:

Відсутні