1. У комп’ютерній техніці та інформатиці — процес передачі даних між центральним процесором комп’ютера та зовнішніми пристроями (наприклад, дисками, монітором, клавіатурою, мережею) або операція, що забезпечує такий обмін.
2. Сукупність технічних засобів, програмних алгоритмів та протоколів, призначених для організації обміну інформацією між комп’ютерною системою та зовнішнім середовищем.
3. Розділ програмування або архітектури комп’ютера, що вивчає та реалізує методи та пристрої для прийому даних у систему (введення) та видачі результатів її роботи (виведення).