Арфа — це щипковий інструмент, виконаний у вигляді трикутної рами, на яку натягнуто струни. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні. Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий. Як ліс терновий навесні (Олесь, Вибр., 1958, 370); Лід колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Кучер, Чорноморці, 1956, 217).
Еолова арфа — це дерев’яна рамка з натягнутими струнами, що починають мелодійно звучати від поривів вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128).