drevosliv.com

Словник Української

вартівник

Буква

1. Військовий або поліцейський підрозділ, а також окрема особа, що несе варту (охорону, сторожу) чого-небудь; сторож, охоронець.

2. (переносно) Той, хто пильно стежить за чим-небудь, охороняє, захищає щось; захисник, блюститель.

Приклади:

Приклад 1:
Питаю свого старого сусіда: «Даниле, а кажіть, чи таких богато свєт у вас настало?» — «Ге, пане навчитель, такі свєтошні чєси настали, бо, видите, приходе з дзвінками пани та всю одежину хапають, котра добра, а коло церкви стоїть наш вартівник. Як лиш вздрить бричку з панами, то біжить щодуху на цей кутик.
— Невідомий автор

More posts