вартування

1. (від дієслова “вартувати”) Дія за значенням “охороняти, стерегти, пильнувати когось або щось”; перебування на варті, несення варти.

2. (від дієслова “вартувати”) Дія за значенням “мати певну ціну, коштувати”; оцінювання чогось у грошовому еквіваленті.

3. (заст., від дієслова “вартувати”) Очікування, вичікування чогось або когось.

Приклади:

Приклад 1:
Горохвяний хліб, хмурі будні, свист гарматнів, що проносилися над дахом будинку, нічна стрілянина, коли місто опинялось у владі пітьми і кожен будинок ставав самотнім островом, одрізаним од цілого світу, вартування в парадному коло дверей, забитих дошками, — усе це гнітило, вселяло почуття непевности й утоми. Імперія агонізувала.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”