1. Технологічна операція обробки металів тиском, при якій заготовка пропускається між обертовими валками для надання їй потрібної форми, зменшення перерізу або поліпшення структури матеріалу; прокатка.
2. У сільському господарстві — прикочування, ущільнення верхнього шару ґрунту спеціальним знаряддям (вальцем) після сівби або для подрібнення грудок перед сівбою.
3. Розм. Дія за значенням дієслова «вальцювати(ся)»; кочення, перекочування або переміщення ковзним, коченим рухом.