1. У давніх семітських народів (фінікійців, ассирійців, вавилонян тощо) — верховний бог, повелитель сонця, родючості та війни, що часто зображувався у вигляді бика; головне божество в пантеоні давніх ханаанців.
2. Загальна назва різних божеств у стародавніх семітів, що вживалася з додаванням визначення (наприклад, Ваал-Гад, Ваал-Пеор).
3. У переносному значенні — символ ідолопоклонства, ворожої сили або гріховної пристрасті, якій сліпо поклоняються.