1. Науковий ступінь або кваліфікація, що надається вченому після захисту спеціальної габілітаційної праці (дисертації, монографії) та дає право на зайняття посади професора у вищому навчальному закладі або науковій установі.
2. Процес отримання цього ступеня, що включає підготовку та захист габілітаційної праці та проведення габілітаційних процедур (лекції, диспут).
3. У медицині та реабілітології — комплекс медичних, соціальних, педагогічних, професійних заходів, спрямованих на відновлення, компенсацію порушених або втрачених функцій організму та здатності людини до повноцінного життя в суспільстві (синонім: реабілітація).