1. (геол.) Верхній структурний поверх складчастих гірських споруд, що характеризується відносною автономністю та специфічними формами дислокацій.
2. (заст., діал.) Високий, піднесений берег річки або моря, круча; обрив.
Словник Української
Буква
1. (геол.) Верхній структурний поверх складчастих гірських споруд, що характеризується відносною автономністю та специфічними формами дислокацій.
2. (заст., діал.) Високий, піднесений берег річки або моря, круча; обрив.