без’язикий

1. Позбавлений язика (органу в ротовій порожнині), нездатний говорити через відсутність цього органу; також переносно: позбавлений можливості висловлюватися, мовчазний, німий.

2. У лінгвістиці та літературознавстві: такий, що не має рідної мови або позбавлений можливості нею користуватися; що стосується людини або спільноти, яка втратила або не має власної мовної ідентичності.

Приклади:

Приклад 1:
Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: «Не бий!» Не винести того болю, Не виридати жалю. Що станеться з тобою, Мій світе, мій журавлю!
— Котляревський Іван, “Енеїда”