бганий

1. Власна назва, що походить від діалектного дієслова “бгати” (згинати, складати) та стосується традиційного українського страви — пирога з начинкою, який готували шляхом загортання (згинання) тіста. Найчастіше вживається у словосполученні “бганий пиріг”.

2. У кулінарному контексті — прикметник для позначення певного виду виробу з тіста, сформованого шляхом загортання начинки в пласт тіста, наприклад: бгані вареники, бгана паска.

Приклади:

Приклад 1:
), — ех як же скинувся, як по‑кiнському тодi шарпнув був лице вгору, мов батогом уперiщений, коли ти, всадивши його за столика в кав’ярнi, спробувала, всю свою витрива‑лiсть на помiч прикликавши, внести хоч якусь терапевтичну яснiсть в цю обопiльну душевну й тiлесну недугу, — все правда, серце, i що я тебе вже не люблю — теж правда: “То ти себе що, — склацнувся лезом нагору, як бганий ножик, — “побєдiтєльнiцей” почуваєш? “, — здається, так i лишилася сидiти з роззявленим ротом: Миколо, та чи ж ми з тобою в перетягування каната забавлялися?… “Знаєш, — i знову був той лиховiсний незмигний погляд, немов щось iнше дивилося крiзь його рiзко обведенi запаленими повiками очi, як крiзь прорiзи маски, — якби ти була мужиком, я б тобi зараз ввалив!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”