б’ючи

Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “бити”, що означає одночасну дію удару, ураження або порушення цілісності чогось, яка супроводжує іншу дію.

Приклади:

Приклад 1:
На вес­ну одібрав Грицько у дядька Хрис­ти­ну зем­лю, ку­пив пар­ку биків та корівчи­ну за ос­танні гроші, які за­ро­бив, пло­ти роз­би­ра­ючи, оче­ре­ти б’ючи, та й став тую зем­лю ора­ти, спряг­шись з та­ким же, як і він, не­ба­га­тим ко­за­ком – сусідом. За­жив Грицько ти­хим па­харським жит­тям – хоч не та­ким, яке йо­му за па-уру­боцт­ва дум­ка вис­но­ву­ва­ла, а все-та­ки га­разд-так, як і лю­ди.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
б’ючи, б’ють-б’ють, i вже цур­пал­ки ле­тять… А що Яв­до­ха? Ле­жа­чи пiд рiз­ка­ми, каз­ку ка­же: “Був со­бi чо­ло­вiк Саж­ка, на ньому сi­ра сiрм’яжка, повс­тя­на ша­поч­ка, на спи­нi ла­точ­ка; чи хо­ро­ша моя ка­зоч­ка?”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Роман припав до гриви, б’ючи ногами коня в боки. В один мент опинилися за селом, як вихор полинули рiвним шляхом. — Невідомий автор