Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “бити”, що означає одночасну дію удару, ураження або порушення цілісності чогось, яка супроводжує іншу дію.
б’ючи
Буква
Приклад 1:
На весну одібрав Грицько у дядька Христину землю, купив парку биків та корівчину за останні гроші, які заробив, плоти розбираючи, очерети б’ючи, та й став тую землю орати, спрягшись з таким же, як і він, небагатим козаком – сусідом. Зажив Грицько тихим пахарським життям – хоч не таким, яке йому за па-урубоцтва думка висновувала, а все-таки гаразд-так, як і люди.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
б’ючи, б’ють-б’ють, i вже цурпалки летять… А що Явдоха? Лежачи пiд рiзками, казку каже: “Був собi чоловiк Сажка, на ньому сiра сiрм’яжка, повстяна шапочка, на спинi латочка; чи хороша моя казочка?”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Роман припав до гриви, б’ючи ногами коня в боки. В один мент опинилися за селом, як вихор полинули рiвним шляхом. — Невідомий автор