1. Людина, яка живе в бідності, має дуже обмежені матеріальні засоби; бідний, незаможний селянин або робітник.
2. Іст. В період НЕПу в СРСР — найбідніший селянин, який не мав господарства або мав його дуже мало і жив переважно заробітками; соціальна категорія, на яку опиралася радянська влада при проведенні колективізації.