бусурмен

1. Застаріле та образливе позначення мусульманина, особливо турецького або татарського воїна, ворога-іновірця в українській історичній та фольклорній традиції.

2. У переносному значенні — ворог, чужинець, нехристиянин; людина з іншою (часто ворожою) вірою або культурою.

Приклади:

Приклад 1:
З руїни підводиться — в годину свою грозову: — Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир, бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас і лях, бусурмен, бузувір. І Тясмину тісно од трупу козацького й крові, і Буг почорнілий загачено трупом людським.
— Невідомий автор