Приклад 1:
Приходив поставний, рум’яний з морозу «класичний професор» Сергій Іванович Маслов, також Юрій Яновський, напрочуд гарний, із сумовитим усміхом. Частими гостями в нас бували Павло Тичина (докладніше про нього я написала у своїх спогадах «З любов’ю і болем»), Леонід Смілянський з родиною, Давид Гофштейн, невеличкий, усміхнений і надзвичайно симпатичний, археолог Славін, наш сусід Юхим Лойцкер, працівник кабінету єврейської культури, який колись існував в Інституті літератури, історик Гліб Лазаревський (з відомої родини Лазаревських), — ми були одними з перших слухачів його надзвичайно цікавих спогадів, опублікованих тоді ж таки в журналі «Українська література», що видавався в Уфі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Професор Стражеско, до якого звертається по допомогу, назвав цю хворобу «evacuana» (3: 89). Думка про рідну домівку — «неначе цвяшок, в серце вбитий»: «Ходили всі дивитися на повінь на річці Білій.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Судіть самі: Махнорилов і Чорномордих, доцент Рвачов, професор кафедри тваринництва Щетина, професори Рухлядєв і Сошественський, Стрезикозін і Сявавка, Авроров і Горизонтов, педінститут ім. Шалапутіна, Касярун, Свіхнушин і Маміофа, співавтори — інженер Чих і асистент Синенькая, Застенкер і Суєтнов, Дратвер і Вибрик, Хитрик і Гасик, Бабушка і Вітасик, Голомшток і Шляпентох, Ципльонков і Сокіл, Танатар і Мацепон, Распутніс і Синьобіс, Радіолло, Христодуло-Фініті, Осориб, завгосп І. Рейвах, сержант Прощай… Треба було бачити, як тішився , як смакував кожне прізвище — кінчилося тим, що він переписав собі з мого записника буквально все: згодиться!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
