буй

Приклад 1:
Сплес­ну­ла в до­лоні, за­ре­го­та­ла­ся та й пом­ча­ла­ся буй­ни­ми жи­та­ми… Далі – вис­ко­чи­ла на зе­ле­ну лу­ку, що кра­су­ва­ла­ся польови­ми квітка­ми; потім-по­вер­ну­ла кру­то наліво, по­че­са­ла яри­ною; як білоч­ка на де­ре­ви­ну в лісі, так во­на збігла пруд­ко на згірок; ста­ла, пе­ре­ве­ла дух, озир­ну­ла­ся, осміхну­лась, мах­ну­ла пра­вою ру­кою: “сю­ди, мов!” – та на­че ма­на яка, спус­ти­ла­ся униз – і ок­ри­ла­ся за го­рою.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Memento Mori Над Голубою паддю, над горами ліловими, над буй­ними нетрями стояв сліпучий сонячний ранок, граючи всіма кольорами веселки. Мільярди перлин мерехтіли на всьому, випромінюючи маленькі сонця, розсипаючи спе­ктри, на лапатім листі дубів і ліщини, на травах, на кві­тах, на тисячолітніх, укритих мохом пнях і колодах і на вершинах височенних кедрів та осик… Вони мерехтіли там особливо, як вогнисті краплини; часом одривалися нечутно і летіли вниз, блискаючи межи стовбурами і прошиваючи синій холод глибоких сутінків гущавини.
— Невідомий автор

Приклад 3:
Андрiй буй при роботi i хоч не весь заробiток приносив додому, а все ж голоднi вони не сидiли. З Андрiєм вона рiдко й стрiчалась, бо вiн ходив лиш на нiчну змiну, а удень спав, або блукав десь удвох з Хомою.
— Самчук Улас, “Марія”