1. (лінгв.) Пов’язаний з вивченням мовних явищ у їх взаємозв’язку, що враховує як їхню граматичну функцію (роль у мовленні), так і їхнє значення (семантику); такий, що стосується функціонально-семантичної категорії чи поля.
2. (лінгв.) Такий, що належить до функціональної семантики — напряму в граматиці, що досліджує способи вираження у мові узагальнених значень (наприклад, модальності, часовості, причинності) різними засобами: морфологічними, синтаксичними, лексичними.