Увіднотоновість — у музиці: властивість звуків, інтервалів або акордів, що дозволяє їх сприймати як стабільні, стійкі, що не потребують подальшого гармонійного розв’язання.
Увіднотоновість — у лінгвістиці: належність мовного елемента (звука, складу, слова) до певного тону або тонального контуру в тональних мовах.