ублажання

1. Дія за значенням дієслова “ублажати“; надання комусь задоволення, забезпечення сприятливих умов, часто з метою догодити або вислужитися.

2. Стан, коли хтось зазнає втіхи, насолоди або відчуває себе задоволеним і щасливим.