1. (історичне) Унтер-офіцер, молодший офіцерський чин у російській армії до 1917 року, а також у деяких інших європейських арміях.
2. (переносне значення, розмовне, зневажливе) Про людину, яка сліпо виконує волю іншого, слухняний виконавець; підлеглий, який поводиться грубо та владно щодо тих, хто нижчий за становищем.