1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути вдосконаленим; ідеальність, бездоганність, найвищий ступінь розвитку або відповідності меті.
2. У філософській та теологічній термінології — властивість абсолютної завершеності, цілісності та найвищої гармонії, що притаманна божественній сутності або ідеальному стану буття.