1. (діал.) Дія за значенням дієслова “уділяти“; надання, виділення частини чогось, поділ між кількома особами або для кількох цілей.
2. (спец., іст.) В українському земельному праві XIV–XVI ст. — процес розмежування, виділення та передачі окремої частини (ділянки) земельного володіння (наприклад, дядькові для племінника).
3. (спец., іст.) Сама виділена частина (ділянка) землі, майна або спадку в результаті такої дії.