яничар

1. Воїн елітного піхотного корпусу в Османській імперії, створеного в XIV столітті з початково християнських юнаків, взятих за системою девширме, які пройшли ісламське виховання та військову підготовку і були особистою гвардією султана.

2. Переносно: людина, яка сліпо та жорстоко служить чужій справі, ворожій силі або деспотичній владі, часто проти інтересів свого народу.

Приклади вживання слова

яничар

Перед ним ницьма впав яничар, звалений довбнею, довбня звелася знову, а тоді затремтіла й опустилася повільно. Перед Омельком стояв Нестор. — Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”

Тоді ж Сірко з козаками написав листа ханові Мурзі-Гірею, сповненого самоповаги й погроз: “Ви прийшли з яничарами і многими ордами Кримськими, і нічною порою, вирізавши нашу сторожу, підіслали до нас п’ятнадцять тисяч яничар з наказом (це ж соромно, не по-лицарськи) всіх нас молодців сонних перерізати, передушить… Але Христос, Бог і Спаситель, перемінив ваш замисел нам на добро. Нашу погибель перекинув на голови яничар. — Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”