1. Властивість за значенням прикметника “указаний“; стан, коли щось чітко визначено, встановлено або наведено як орієнтир.
2. У лінгвістиці — категорія, що виражає вказівку на предмет, ознаку або обставину; демонстративність (наприклад, указаність місця, часу).