1. Властивість або стан організованості, упорядкованості, злагодженості частин у єдине ціле; внутрішня цілісність, системність.
2. У мистецтві (особливо в образотворчому мистецтві, архітектурі, дизайні) — якісна характеристика твору, що відображає гармонійне та логічне розташування, взаємозв’язок і поєднання його елементів (композиційних частин, форм, кольорів тощо) у завершену художню структуру.