1. Традиційна українська назва рушника, декоративного або обрядового полотнища з вишитими або тканими орнаментами, що використовувалося для втирання обличчя та рук після умивання, а також як важливий предмет у родинних, народних і релігійних обрядах.
2. У церковному вжитку — невелике довгасте полотнище, яким священик витирає руки під час літургії, а також спеціальна губка (губка для омовіння), що зберігається разом з антимінсом.