1. Властивість за значенням прикметника “усувний”; здатність до усунення, ліквідації.
2. У мовознавстві: характеристика звука (зокрема приголосного), що утворюється з повітряною перешкодою, яка різко усувається, зникає (наприклад, вибухові приголосні [п], [д], [к]).