Властивість або стан, за якого відсутні будь-які акценти, наголоси, виділення; рівномірність, відсутність виразних домінант.
У музиці та поезії — ритмічна рівномірність, відсутність чітких наголошених і ненаголошених частин (складів, тактів).
У мовленні — відсутність характерного наголосу на певних складах, що може свідчити про неосвоєність мовної норми або вплив іншомовної фонетичної системи.