обичайність

1. Властивість за значенням прикметника “обичайний”; звичайність, повсякденність, відсутність чогось незвичайного або виняткового.

2. (У філософії) Поняття, що позначає звичайний, повсякденний стан речей або явищ, протиставлений трансцендентному, сакральному чи екстраординарному.

Приклади:

Відсутні