баша

1. (історичне) Титул військового та цивільного начальника, а також форма звертання до намісника провінції або вищого військового чиновника в Османській імперії.

2. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка поводиться владно, наказуючи або розпоряджаючись іншими; ватажок, начальник (часто іронічно).

Приклади:

Приклад 1:
Удосвіта, ще ледь сіріло, на рівний, відкритий дах білого з ракушняка будинку очаківського коменданта Нуззетогли піднявся капітан очаківської охорони — капуджі-баша. Він роззувся на верхньому ще дворі, ополоснув у тазу ноги та ра-кушняковими східцями важко придихав.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”