Словник Української Мови
Буква
1. У давньоримській міфології — бог виноробства, родючості та веселощів, відповідник давньогрецького Діоніса; часто зображувався у вигляді товстого, веселого чоловіка з гроном винограду або чашею вина.
2. Переносно — про людину, яка схильна до надмірного пияцтва, гулянок (зазвичай іронічно або уживається в літературній мові).
3. У переносному значенні, рідко — саме вино, алкогольний напій (символічно).
Приклад 1:
Однак усі без винятку кликали його Бімбер Бібамус, Аґнус Маґнус, Авіс Пеніс, Штахус Бахус і Кактус Еректус. Тож ніхто навіть не здогадувався, що насправді він Анти-Ной і Зорро Вавель і Гамбз/м/бург/х/ер і Спас Орфейський і P. S. А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тут Бахус п’яний обізвався, Венеру лаяти начав, До неї з кулаком совався І так ісп’яна їй сказав: “Пійди лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! Нехай ізслизне твій Дарес, Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся, То не заступить і Зевес.
— Самчук Улас, “Марія”