батюшка

1. Звертання до священика в православ’ї та греко-католицизмі, що виражає повагу; також уживається як самоназва священнослужителя.

2. Розмовне, заст. звертання до літнього чоловіка, часто з відтінком поваги або приязні.

3. У народній творчості та пісенному фольклорі — звертання до батька, рідного чоловіка або коханого.

Приклади:

Приклад 1:
«Батюшка, мы не трусы,— вскричал один востряк,— мы европейцы, мы ѣздим по всѣм морям, а земля нам не страшна, вооруженным». Идя нисколько часов, нашли кожаной мѣх с хлѣбом и такое ж судно с вином, н&ѣлись и напились довольно.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Кинулася Настя хату прибирати i сiни упорати, а Наум засвiтив свiчечку i ладаном покурив; аж ось i батюшка прийшов… Поки Маруся сповiдалася, Наум iз Настею i хто ще був у них iз сусiдiв вийшли у сiни. От Настя i каже мужиковi: — Нащо ти її так сполохав?
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
— Пождiть, батюшка, будемо й жениться; вот тольки должность получим, — одказав Роман. — Образований чоловiк може завсегда собi должность получить, — озвався Денисiв кум Терешко. — Невідомий автор