Батиреон — у давньогрецькій архітектурі: внутрішній простір храму, святилище, де знаходився культовий образ божества (статуя), доступне лише для жерців.
Батиреон — у сучасній термінології (рідко): спеціальне приміщення або резервуар для проведення глибоководних дослідів або технічних робіт під тиском.