бастіон

1. Фортифікаційна споруда у вигляді п’ятикутника з двома фасами, двома фланками та горжею, що виступає за лінію основного укріплення (валу) і призначена для фланкового обстрілу підступів до сусідніх бастіонів та простору перед фортецею.

2. (переносне значення) Надійний оплот, твердиня, цитадель чогось (ідей, переконань, віри тощо).

Приклади:

Приклад 1:
Щоденник — як останній бастіон власного «я», творення його — своєрідна захисна реакція організму. Мовби відкривається клапан, що випускає надмір «пари», — це знижує тиск, допомагає прорвати гнійникові… Це сповідальня, в якій можна залишити те, що гнітить, мучить.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”