окличник

1. (у граматиці) слово, що виражає сильне почуття, емоцію або наказ, звернення, зазвичай вимовляється з особливою інтонацією та на письмі виділяється знаком оклику (наприклад: “ах”, “ой”, “ей”, “браво”).

2. (застаріле) той, хто вигукує щось, голосно проголошує; вісник, оповісник.