барбітуризм

1. Медичний термін, що означає хронічне отруєння барбітуратами (барбітуратами), що виникає внаслідок їх тривалого вживання з розвитком фізичної та психічної залежності, толерантності до препарату та абстинентного синдрому при припиненні прийому.

2. У ширшому, неспеціальному вживанні — стан патологічної залежності від снодійних та седативних препаратів барбітуратового ряду, що супроводжується характерними психічними та неврологічними порушеннями.

Приклади:

Відсутні