1. (в авіації) Підтримання літальним апаратом (гелікоптером, літаком) постійного положення або траєкторії польоту над певною точкою земної поверхні, як правило, для виконання спостереження, прицілювання, завдання ураження або посадки/підйому вантажу.
2. (у ракетобудуванні та космонавтиці) Процес керованого обертання, перекидання або стабілізації ракети, космічного апарата чи снаряда навколо його центра мас під час польоту для забезпечення стійкості, орієнтації або розподілу теплового навантаження.
3. (переносно, рідко) Дія за значенням дієслова “баражувати”; перебування або пересування поблизу чогось, часто з метою очікування, контролю або охорони.