бар

1. Спеціалізований заклад громадського харчування, де переважно подають алкогольні та безалкогольні напої, часто — легкі закуски; зазвичай має високу стійку (стойку) для обслуговування відвідувачів.

2. Невеликий заклад або відділ у ресторані, готелі, театрі тощо, де продають напої та закуски.

3. Висока стійка (стойка) у такому закладі або на кухні, призначена для приготування та подавання напоїв, а також сидіння відвідувачів.

4. У переносному значенні — місце або заклад певного призначення, що має спеціалізацію (наприклад, снік-бар, салат-бар, острівний бар).

5. Одиниця вимірювання тиску в метеорології, гідравліці тощо, що дорівнює 10⁵ паскалям.

Приклади:

Приклад 1:
Були проаналізовані три основні бар’єри в розвитку не тільки міжнародної логістики, а взагалі міжнародної співпраці – інформаційний, митний та правно – адміністративний. Як головний бар’єр польські підприємства визначили митний (41% фірм), який в поєднанні з правним бар’єром становить для 73% закладів найбільш істотну перепону в розвитку їхньої міжнародної співпраці та логістики (рис.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
iще тiльки пет­рiв­ка йде), так вiн по­чув, що у па­на хо­рун­жен­ка у вин­ни­цi бар­да доб­ра i доб­ре ско­ти­ни дог­ля­да­ють, приїхав най­ня­ти i стор­жи­тись. – Не знаю я сього дi­ла i нi в вi­що не мi­ша­юсь; про те сест­ра зна, – ска­зав йо­му на од­вiт пан хо­рун­жен­ко.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Ба­чить, що чу­жий чо­ло­вiк, за­раз мот­ну­лась, зве­лi­ла iз став­ка по­тяг­ти ка­ра­сiв i за­га­да­ла ве­че­рю вi­ри­ти; сю­ди-ту­ди шат­ну­лась i увесь по­ря­док да­ла, що й на завт­ра ро­би­ти, i ко­му, ку­ди i за­чим їха­ти, а да­лi одяг­лась та­ки лю­бенько, як зви­чай­но пан­ноч­цi та ще й хо­рун­жiв­нi: до ста­ренької плах­ти та по­че­пи­ла люст­ри­но­ву за­пас­ку, одяг­ла тож шов­ко­ву юп­ку, та на шию ду­кат на бар­хат­цi, та чер­во­нi че­ре­вич­ки узу­ла, а на го­ло­ву хо­ро­шу стрiч­ку пок­ла­ла, та й вий­шла i пок­ло­ни­лась па­ну Ула­со­ви­чу ни­зенько. Наш Забрьоха як по­ба­чив та­ку пан­ноч­ку, що не тiльки що зро­ду не ба­чив та­кої, та во­на йо­му i не сни­лась та­ка, та аж зад­ри­жав i не тя­мить вже, що йо­му й ка­за­ти, та вже хо­рун­жен­ко на­га­дав та й ка­же: – Отже, па­не сот­ни­ку, вам i ха­зяй­ка: радьтесь iз нею, во­на всьому го­ло­ва.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”